Словник найбільш уживаних термінів
Адміністративний контроль - нагляд місцевих державних адміністрацій та відповідних органів виконавчої влади за законністю діяльності органів регіонального та місцевого самоврядування, який здійснюється в межах, визначених законом.
Апарат управління - система органів управління, сукупність організацій, які забезпечують управління в тій чи іншій управлінській діяльності; сукупність працівників (керівників, спеціалістів, технічних виконавців) будь-якої організації, які виконують управлінську роботу.
Виконавча влада - підсистема державної влади, основними функціями якої є забезпечення і введення безпосереднього управління суспільними процесами, свідомістю, поведінкою і діяльністю людей.
Відповідальність у державному управлінні. У найбільш загальному вигляді відповідальність в державному управлінні можна розглядати як відносини, що забезпечують інтереси і свободу взаємопов'язаних сторін, що гарантовані суспільством і державою. Зміст відповідальності розкривається в діях, спрямованих на забезпечення найбільш доцільних соціальних зв'язків. Відповідальність має кілька видів: політична відповідальність настає за відхилення від узгоджених політичних програм, цілей, рішень; моральна відповідальність - за аморальні проступки; юридична відповідальність - за вчинення правопорушень.
Гарантії місцевого самоврядування - сукупність засобів, що забезпечують повну та ефективну реалізацію територіальними громадами, їх органами та посадовими особами права на місцеве самоврядування.
Деконцентрація (розукрупнювання, розосередження) - один із способів адміністративної організації, яка здійснюється в централізованій державі шляхом передачі повноважень своїм агентам у територіальних одиницях. На здійснення деконцентрованих повноважень може серйозно впливати вищий орган.
Делегування повноважень - передавання частини функцій і прав щодо прийняття рішень нижчим системам управління.
Делеговані повноваження - окремі повноваження, віднесені до компетенції органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, якими згідно з законом або договору наділяється інший орган виконавчої влади або місцевого самоврядування. Делегування повноважень здійснюється: а) законом -- органам місцевого самоврядування надаються окремі повноваження органів виконавчої влади, б) договором - окремі повноваження органу місцевого самоврядування (наприклад, повноваження по управлінню об'єктом права комунальної власності територіальної громади) передаються органу місцевого самоврядування іншого територіального рівня або іншої територіальної громади, в) рішенням районної, обласної ради, що приймається відповідно до закону - делегування повноважень районних і обласних рад відповідним державним адміністраціям або органам самоорганізації населення за місцем проживання.
Депутат - особа, яка обрана виборцями відповідного виборчого округу до місцевої ради та уповноважена представляти інтереси населення.
Державна влада - особливий інституційний механізм, покликаний від імені державно-організованого суспільства через формування і втілення загальнодержавної волі забезпечувати узгодження, реалізацію та захист суспільних інтересів.
Державна політика - сукупність цілей і завдань, що практично реалізується державою, і засобів, які використовуються при цьому.
Державне управління - практичний організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну (публічну) життєдіяльність людей з метою її упорядкування, збереження і перетворення.
Державно-управлінські відносини - двосторонні владні відносини, через які воля, цілі, завдання держави втілюються в суспільних процесах, поведінці, свідомості й діяльності людей, забезпечуючи їх зміну в бажаному напрямі.
Децентралізація - передавання частини владних повноважень від вищих до нижчих рівнів управління. Органи публічної влади, які перебувають на нижчих рівнях управління, дістають право самостійно й остаточно вирішувати питання, віднесені до їх відання.
Допоміжні функції - напрями діяльності органів держави, їх структурних підрозділів, посадових і службових осіб, які виникають із внутрішніх потреб управлінської системи та спрямовані на забезпечення здійснення органом державної влади діяльності, зорієнтованої на громадські потреби. Назва цих функцій стала основою визначення структур, що здійснюють дані функції.
Єдиноначальність - принцип соціального управління, відповідно до якого керівництво організацією здійснюється призначеним або обраним керівником, який наділяється значними управлінськими правами та обов'язками і несе персональну відповідальність за результати роботи організації.
Закон - прийнятий в особливому порядку нормативний правовий акт з основних питань життя держави і суспільства, який безпосередньо виражає загальну державну волю і наділений вищою юридичною силою (після Конституції).
Законодавча влада - підсистема державної влади, основними функціями якої є представництво інтересів громадян (виборців) і прийняття законів, інших правових та політичних актів.
Ієрархічна структура - складна система, компоненти (підсистеми) якої розташовані за рівнями й відповідністю з принципом ієрархії (від вищого до нижчого). В ієрархічно побудованій системі наявна як структурна, так і функціональна диференціація, кожний рівень спеціалізується на виконанні певного кола функцій, причому на більш високих рівнях ієрархічної структури здійснюються переважно функції узгодження, інтеграції, регулювання і контролю. Ієрархічна структура в складних умовах обумовлена тим, що управління в них пов'язано з отриманням, обробкою і використанням великих масивів інформації. На більш низьких рівнях використовується детальніша і конкретніша інформація, що охоплює окремі сторони функціонування системи. На більш високі рівні надходить узагальнена інформація, яка характеризує умови функціонування всієї системи, і приймаються рішення, які стосуються системи в цілому.
Заява - звернення особи або групи осіб до органу або посадової особи місцевого самоврядування з приводу реалізації права або законного інтересу заявника.
Звернення - форма безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування. Виділяють три різновиди звернень - пропозиції, заяви і скарги.
Колегіальність - принцип соціального управління, відповідно до якого керівництво організацією здійснюється колегією - групою осіб, які мають рівні права та обов'язки, або дорадчі права у розв'язанні питань, що належать до компетенції даної організації. В діяльності органів державного управління колегіальне вирішення дорадчих питань є передумовою прийняття єдиноначального рішення (наприклад, рішення колегії міністерства чи місцевої державної адміністрації є основою для прийняття одноосібного рішення керівником цього органу).
Компетенція - коло відання, що належить державному органові, межі його - дії з реалізації державних функцій і вирішення державних завдань; це коло питань, які передбачені нормативно-правовим актом і які правочинні вирішувати державний орган; до компетенції входять повноваження державного органу, його відповідальність, правові засоби і методи реалізації прав та виконання обов'язків.
Компетенція органу місцевого самоврядування - об'єм та зміст владних повноважень, якими згідно з законом наділяється орган місцевого самоврядування.
Компетенція органу місцевого самоврядування складається з двох органічно взаємопов'язаних елементів — предмети відання (коло питань, які в змозі та зобов'язаний розглядати і вирішувати орган) та повноваження (конкретні права та обов'язки, надані органу з метою забезпечення вирішення питань, віднесених до його предметів відання). У структурі компетенції органів місцевого самоврядування виділяють самоврядні та делеговані повноваження.
Комунальна власність - рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частка в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності територіальної громади, а також кошти, отримані від їх відчуження
Методи управління - засоби впливу суб'єкта управління на об'єкт | для досягнення поставлених цілей.
Механізм управління - засіб організації управління суспільними І справами, де взаємозв'язані методи, засоби і принципи управління, що І й забезпечує ефективну реалізацію цілей управління.
Місцевий бюджет - форма утворення та витрачання фонду грошових коштів, необхідних для фінансового забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Місцевий референдум - форма прийняття територіальною громадою рішень з питань, що належать до відання місцевого самоврядування, шляхом прямого голосування.
Місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України
Місцеві вибори - спосіб формування органу місцевого самоврядування або наділення повноваженням посадової особи місцевого самоврядування шляхом голосування членів територіальної громади і визначення результатів такого голосування встановленою більшістю.
Місцеві збори - обов'язковий грошовий внесок, що за рішенням місцевої ради стягуються на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці з організацій та фізичних осіб з метою компенсації вартості комунальних послуг, які надаються платнику місцевого збору в системі місцевого самоврядування. На відміну від місцевого податку місцевий збір має відплатний характер, він виступає однією з умов здійснення в інтересах платника місцевого збору певних дій, пов'язаних з наданням йому відповідних послуг.
Місцеві податки - це запроваджені відповідно до закону місцевими радами обов'язкові безвідплатні платежі, що стягуються на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці з організацій і фізичних осіб шляхом відчуження належних їм на праві власності, господарського відання або оперативного управління грошових коштів з метою фінансового забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування та зараховується до місцевого бюджету
Місцеві фінанси - сукупність грошових коштів, що формуються та використовуються для вирішення питань місцевого значення та доходи місцевих бюджетів, позабюджетні кошти, цінні папери та інші кошти.
Моделювання - процес дослідження реальної системи, що включає побудову моделі, вивчення її властивостей і перенесення отриманих даних на моделюючу систему.
Об'єкт державного управління - прояви, сторони, взаємозв'язки суспільних відносин, явищ і процесів, поведінки, свідомості й діяльності людей, що є суттєвими для всього суспільства, безпосередньо стосуються реалізації загальних інтересів і як такі є об'єктом управляючого впливу з боку держави.
Орган державної влади - колектив громадян або окремий громадянин держави, наділений державно-владними повноваженнями з реалізації її завдань і функцій, що утворюється і діє в установленому державою порядку та є частиною єдиного державного апарату.
Орган державного управління - орган державної виконавчої влади або інший державний орган, визначений таким на підставі законодавства. До останніх в Україні належить, наприклад, Національний банк України.
Органи самоорганізації населення - представницькі органи, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для вирішення завдань, передбачених законодавством України.
Організаційна структура - структура суб'єкта управління (системи, організації), що відображає взаємодію між його елементами. Вона може бути лінійною, функціональною, функціонально-лінійною, програмно-цільовою, матричною і т.д.
Організація
- внутрішня упорядкованість, узгодження взаємодії більш-менш автономних частин цілого, що зумовлена його будовою;
- об'єднання людей, що спільно реалізують деяку програму чи мету і діють на основі певних процедур і правил;
- сукупність процесів або дій, що ведуть до утворення й удосконалення взаємозв'язків між частинами цілого.
Петиція - колективне звернення громадян до органу або посадової особи місцевого самоврядування, що подається у власних інтересах, інтересах інших осіб, територіальної громади або в державних інтересах.
Питання місцевого значення - питання безпосереднього забезпечення життєдіяльності територіальної громади, віднесені до таких Конституцією та законами України.
Повноваження - права і можливості, що належать державному органові й державному службовцю, а також функції і завдання, спрямовані на .виконання компетенції державних органів.
Посадові особи місцевого самоврядування - особи, які на постійній основі займають посади з системі місцевого самоврядування, що характеризуються самостійним статусом (тобто не входять до штатного розпису жодного з органів місцевого самоврядування) та пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій і отримують заробітну плату з місцевого бюджету. До посадових осіб місцевого самоврядування можна віднести сільських, селищних, міських голів.
Посадова особа органу місцевого самоврядування - особи, які на постійній основі займають посади в органах місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій і отримують заробітну плату з місцевого бюджету. Посади в органах місцевого самоврядування можуть бути виборні (наприклад, голова районної ради) або такі, що замішуються на контрактній основі (за трудовою угодою).
Представницький орган місцевого самоврядування - виборний колегіальний орган місцевого самоврядування, наділений законом правом представляти інтереси територіальної громади та приймати від її імені рішення, обов'язкові на відповідній території.
Пропозиція - звернення особи або групи осіб до органу або посадової особи місцевого самоврядування, в якому містяться певні зауваження, побажання, спрямовані на поліпшення роботи цього органу, посадової особи
Процес - послідовна зміна станів, явищ, певна сукупність рішень, дій, подій, що приводять до певного результату.
Регулювання - процес встановлення і практичного виконання певних правил (норм) поведінки.
Рішення управлінське - соціальний акт, в якому в логічній формі (текстуальна модель) виражені впливи управляючих ланок (державних органів, посадових осіб) на суспільну систему (керовані об'єкти), необхідні для досягнення поставленої мети, забезпечення інтересів і задоволення відповідних потреб в управлінні.
Самоврядна територіальна одиниця - адміністративно-територіальна одиниця (село, селище, місто), жителі якої реалізують своє право на здійснення місцевого самоврядування.
Самоврядні повноваження - повноваження, якими органи і посадові особи місцевого самоврядування наділяються законом для виконання завдань і функцій місцевого самоврядування.
Самодостатність територіальної громади - наявність у територіальної громади матеріальних та фінансових засобів достатніх для здіснення завдань та функцій місцевого самоврядування в обсязі, що забезпечує належну якість соціальних послуг, які надаються населенню в системі місцевого самоврядування.
Сесія ради - термін, протягом якого рада проводить пленарні засідання та приймає рішення з питань, віднесених до її відання законом.
Система - сукупність взаємодіючих елементів, що перебувають у відносинах одне з одним, складають цілісне утворення.
Система місцевого самоврядування - сукупність форм прямого волевиявлення громадян - членів територіальної громади, органів і посадових осіб місцевого самоврядування, органів самоорганізації громадян, інших організаційно-правових форм здійснення місцевого самоврядування, за допомогою яких територіальна громада здійснює своє конституційне право самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Система органів державного управління - сукупність і система взаємовідносин суб'єктів виконавчої влади та інших ланок, які здійснюють у тому чи іншому обсязі державно-управлінську діяльність на основі розмежування компетенції між ними.
Системний підхід - сукупність методів і засобів, що дозволяють дослідити властивості та структуру об'єкта в цілому, уявивши його як систему, підготувати та обґрунтувати комплексні управлінські рішення з урахуванням усіх взаємозв'язків, окремих структурних частин, їх взаємовпливу і виявлення взаємодії системи в цілому на кожний елемент системи.
Ситуаційне управління - адаптивна реакція системи управління на зміни в зовнішньому середовищі, яка передбачає розподіл ресурсів по окремих напрямах і підсистемах відповідно до становища, в якому в даний момент перебуває організація.
Скарга — звернення особи або групи осіб до органу або посадової особи місцевого самоврядування з приводу порушення права або законного інтересу при розгляді в цьому органі (посадовою особою) конкретного питання з проханням переглянути це питання
Службовці органів місцевого самоврядування - особи, які обіймають посади в органах місцевого самоврядування, пов'язані з виконанням завдань і функцій місцевого самоврядування та отримують заробітну плату з місцевого бюджету.
Субсидіарність - принцип, згідно з яким розподіл повноважень між органами різного територіального рівня здійснюється таким чином, щоб, з одного боку, максимально наблизити процес прийняття рішення до громадянина, з другого, — цей рівень має володіти організаційними, матеріальними та фінансовими ресурсами, що забезпечують обсяг та якість соціальних послуг, що надаються населенню, відповідно до загальнодержавних стандартів.
Стратегічне управління - управління, зорієнтоване на перспективу, в процесі якого визначаються цілі організації і способи їх досягнення, необхідні для цього ресурси, підтримується рівновага із зовнішнім середовищем.
Суб'єкт управління - управляюча підсистема, ланка, елемент у системі управління, що впливає на інші елементи суб'єкта управління; залежно від цілей дослідження може розглядатися і як об'єкт для вищої ланки в ієрархії управління.
Судова влада - підсистема державної влади, основними функціями якої є здійснення правосуддя.
Територіальна громада - сукупність жителів самоврядної територіальної одиниці (села, селища, міста).
Територіальний орган центрального органу виконавчої влади - орган державного управління відповідного міністерства, державного комітету чи центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, що реалізує завдання і функції у межах функцій центрального органу виконавчої влади на відповідній території (АРК, область, район, місто), керівник якого призначається на посаду за згодою (або без такої) Голови Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи голови місцевої державної адміністрації.
Управлінська процедура - визначені в установленому порядку, необхідні й здійснювані у відповідній послідовності елементи, етапи, складові процесу прийняття та реалізації управлінських рішень, проведення управлінських дій.
Управлінський акт - елемент управлінської діяльності; засіб впливу, який має обов'язкові наслідки і застосовується в односторонньому порядку на владно-імперативних засадах суб'єктом управління.
Управління - адміністративна установа або відділ якоїсь установи, організації, що відає певною галуззю господарської, наукової, військової і та ін.
Управляти - спрямовувати діяльність, роботу кого-, чого-небудь; бути на чолі когось, чогось; керувати. Користуючись кермом та іншими регулювальними пристроями, спрямовувати рух, хід, роботу чого-небудь./ Спрямовувати хід, перебіг якогось процесу, впливати на розвиток, стан чого-небудь.
Урядовий комітет Кабінету Міністрів України - робочий орган Кабінету Міністрів України, основним завданням якого є формування і проведення державної політики у відповідній сфері згідно зі стратегією, визначеною Кабінетом Міністрів України.
Функція управління - стійка упорядкована сукупність операцій, заснована на поділі праці в керованій системі.
Централізація - державне управління, за якого переважну більшість владних управлінських повноважень зосереджено в центральних державних органах, а місцева влада позбавлена можливості самостійно вирішувати велику кількість своїх господарських, соціальних та інших завдань.
Юридична відповідальність у державному управлінні - відповідальність за порушення конкретних норм правових актів, здійснюється в певних процесуальних формах уповноваженими органами (посадовими особами) державної влади. Існують такі види юридичної відповідальності: дисциплінарна, адміністративна, цивільно-правова, кримінальна.
